EN
UA
Що таке Віртуалізація?
Віртуалізація — це технологія, що дозволяє створювати віртуальні версії фізичних компонентів комп'ютерних систем, таких як сервери, сховища, мережі та робочі станції. Вона дозволяє використовувати ресурси більш ефективно, забезпечуючи одночасний запуск кількох операційних систем на одному фізичному пристрої.
Історія віртуалізації
Віртуалізація бере свій початок з 1960-х років, коли компанії, такі як IBM, почали впроваджувати ці технології для оптимізації використання своїх великих комп'ютерів. Протягом десятиліть віртуалізація розвивалася, і в 1990-х роках стала доступною для більшості користувачів завдяки появі персональних комп'ютерів.
Типи віртуалізації
Принципи роботи віртуалізації
Віртуалізація працює за допомогою гіпервізора — програмного забезпечення, яке створює та керує віртуальними машинами. Гіпервізор розподіляє фізичні ресурси (ЦП, пам'ять, зберігання) між віртуальними машинами, що дозволяє їм працювати незалежно одна від одної.
Застосування віртуалізації
Переваги віртуалізації
● Економія ресурсів: віртуалізація дозволяє оптимізувати використання апаратних ресурсів.● Гнучкість та масштабованість: легко додавати або видаляти віртуальні машини відповідно до потреб.● Полегшене управління та резервне копіювання: простіше управляти ресурсами та створювати резервні копії.
Недоліки віртуалізації
● Складність управління: керування віртуальними середовищами може бути складнішим, ніж фізичними.● Витрати на ліцензії та апаратуру: використання певних технологій може бути дорогим.● Потенційні проблеми з продуктивністю: віртуальні машини можуть мати меншу продуктивність порівняно з фізичними.